Якщо покласти радості печатку –
Міцну, щоб не прорвалась темнота,
Замкнуть поганий настрій у шухлядку,
І усмішку надіти на уста, –
То все одно, підступно зрадять очі
Те, що ховає від усіх твій грим,
Що ти й від себе заховати хочеш –
Та як замкнути в підземеллі грім?
Колись назовні все одно проб’ється
І розтрощить дощенту всякий жаль –
Так, мабуть, серце з відчаю сміється,
Це дивний сміх, гіркіший, ніж печаль.
Немає згоди – так вже повелося –
Між тим, що мало буть – і відбулося.
Листопад 1997