Для чого, Боже, дав мені той день,
коли і світ, і Всесвіт – проти мене,
коли все ясне стало незбагненим,
і я забув слова своїх пісень?
Для чого, Боже, дав мені ту ніч,
коли самотність зве в цупкі обійми,
і, дай їй волю, серце й душу вийме,
а кожна думка – вузол протиріч?
Для чого, Боже, дав мені буття,
коли вночі і вдень я тільки й хочу
побачити на мить кохані очі,
і саме в тому – сенс мого життя?