Дідусь давно, погладжуючи вуса,
Казав: обов’язково з мене буде толк,
Що бачив він, як в пасма мої русі
Мене поцілував, здалось йому, Софокл.
Чи то було дідусеве видіння,
Чи сон його в вишневому саду -
Тільки завжди невидимою тінню
Рядком Софокл, куди я не піду…