Вони були ще зовсім молоді,
Але обоє звідали кохання.
І мріяли, щоб бути разом дні,
Зі сходом сонця, з вечора й до рання.
Їх почуття не гасли, а жили.
І крила за спиною виростали,
Як душами горнулися вони,
Землі їм для кохання було мало.
Крила кохання несли в височінь,
Відкрились їм обом далекі далі.
Життєвих негараздів навіть тінь,
В тих почуттях обох їх не лякали.
Коли кохання в серці зацвіло,
Тоді вже не страшить ніяка тінь.
Відводить зло любов, дає тепло,
І крила, що підносять в височінь!