Серед поля шла верба — зупинилася!
Під вербою, криниченька — утворилася!..
То ж казали, тай гадали — на роки -
А прийшлося, бо — не знали — на віки!
Якось, з ранку, до світанку, - шла дівчина,
Воду несла, і співала — без причини!…
Дай, Ганнусю, дай напиться — чистої води!
Їй дорогу заступає — Йванько молодий!
Ой, не можу, бо — не гоже, - холодно стояти!
А водичку із кринички — маю нести в хату!
На світанку, личко своє — треба умивати!
Та й сніданок, своїм рідним — маю готувати!
Не лякайся, чорнобрива, мокрої роси, ти!
Як женюся, тебе буду — на руках носити!
Бо, - боюся таку кралю — одну відпускати!
Я і відра, і — кохану — віднесу до хати!
Березень.2018