Тепер я тримаюсь від тебе подалі
Намагайся не згадувати так часто
Як ми робили усе мов востаннє
Я більше не норовитиму тебе вкрасти.
Ти хочеш заходити в наш професійний театр?
Де два актори невтомно чекають своїх проб,
Щоб стати невід’ємними персонажами в існуючому житті
Чужому/своєму, хоч якомусь дідьковому житті.
Катастрофічна невиліковна хвороба:
Актори стали жертвами своєї гри.
Когось із них точно візьме люта злоба,
Акторам стало страшно лишатись один на один.
Інтимні сцени, що вирували на сцені
Вони почали грати таємно нишко‘м.
Та потім костюми і маски стали втрачe'ні,
А у грудях в обох зламавсь метроном.
Тепер я тримаюсь від тебе подалі,
наше торнадо руйнує усе навкруги.
Ти більше у мене не на радарі,
В руках у обох з почуттів батоги.
Когось із нас точно візьме люта злоба
І я тобі гарантую, це будеш не ти.
Ти вже тікаєш
А я
Колись спостерігала
Цей божевільно-наляканий погляд
В чиїхсь очах
В дзеркалах?
Досі блукаєш?
То знай,
Що у відображення був
Не чужак.
23:18
35:03:19