***
Я жила, не знавши горя, господарювала...
А тепер, (як вітер з моря), телефон придбала.
В інтернеті засідаю з досвітку до ночі,
Часу ні на що не маю, сліпнуть мої очі.
Звидки взя'лась та холєра на моє нещастя?!
Не донька' ж міліонера, - жінка роботяща.
Господарство запустила через ту "хоробу".
Далі ли'шить чоловік ледачу неробу.
***
Треба сісти на дієту!.. ко'чуся, мов колобок...
Лиш доїм оцю котлету, цей салат і пиріжок.
Пляцок ще зоставсь від свя'та, голубці та студенець...
Не в смітник ж все викидати? Значить, талії - кінець.
З понеділка починаю я худати... будь здоров...
Або краще закохатись, може висушить любов.
Зсохнуся до фіґурантки, аж стирчатимуть кістки'.
Але кажуть, що не ласі до трісо'к чоловіки.