Скільки в птицях міститься життя!
І їдять з піснями, і говіють,
навіть у невчаснім сніговії...
Звиклі до поневірянь, звитяг...
Де ти, сонце?!
Як тебе шпаки,
горобці чекають і синиці,
та і душі наші, мабуть, птиці!..
В хмарах, мабуть, щось солодке сниться?
Птаство без любові не покинь!
*
Час біжить, а сонце очі мружить,
поміж хмарами шукає змерзлих нас.
Навкруги зимова білизна,
дня хода упевнена і пружна...
Наче погаптовану гілками
хтось білизну виніс на мороз –
пахне першоцвітів пелюстками,
про кохання першими рядками,
на відміну від життєвих проз...
24.03.18
-------------
Фото автора.
Перевод Кариатиды Сны: http://www.stihi.ru/2018/03/24/9146
Почти солнечное...
Сколько в птицах жизни! В мясоед
Всё поют-клюют, и в пост свой пели...
Даже в неожиданной метели...
А утрат не меньше, чем побед...
Где ты, солнце?!
Как тебя грачи,
Воробьи, скворцы ждут и синицы,
Да и души наши, тоже птицы...
В тучках, может, сладко солнцу спится?
Птичье царство, без любви молчи!
*
Время мчит! И солнце! Друг за другом.
Между тучами замёрзших ищут нас.
А вокруг лишь снега белый наст,
Дня ж уверенна походка и упруга...
Будто ветви серебра над нами -
кто-то вынес на мороз бельё,
пахнет первоцветов лепестками
или первыми любви словами,
прозе, видно, жизненной назло...