Он знал, кто предаст, из целующих руку…
И только увидев, коснувшись тебя,
Я знала, подаришь мне сладкую муку
И бросишь, как в прорубь, уже не любя.
Как бедное сердце мое не сдавалось!
И лед под ногами трещал: «Берегись!»
Стучало мне в грудь, все же не достучалось…
Струною звенела январская высь.
Метель для тебя серебро рассыпала,
Набралось за месяц все тридцать монет…
Ты в лед обернул свое сердце. Устала…
Любовь не воскреснет, чудес больше нет…
29.01.2013 г.
***
Він зрадника знав – із цілуючих руку...
Побачивши тільки, торкнувшись тебе,
Відчула, солодку даси мені муку,
Відтак – в ополонку, кохання ж мине.
Як серденько бідне моє не здавалось!
І лід під ногами тріщав: «Стережись!»
Достукатись марно воно намагалось...
Струною дзвеніла обвітрена вись.
Для тебе срібло заметіль розсипала,
Набралось за місяць всі тридцять монет...
Ти в лід огорнув своє серце – пізнала...
Любов не воскресне, немає тенет...
-------------
http://stihi.ru/2021/03/30/139