желторотый птенец, я тону, забывая дышать,
в синеве твоих глаз, словно в облаке майской сирени,
поцелуй опьянит - и, цветка полевого смиренней,
из заветных телесных глубин просияет душа...
и становится сердце огромным и тесною грудь,
я судьбу опускаю в ладони раскрытые эти,
как дитя в колыбель; из живущих на целой планете
ты - единственный свет, что всегда озаряет мой путь.
так летит мотылёк на источник любви и тепла,
повинуется только его путеводному зову,
так к ладоням твоим припадаю я снова и снова,
и как роз лепестки, два прозрачных трепещут крыла.
перевод с украинского
Flowersun
Натхненна коханням
Мов маля жовтороте, заглядаю у вічі твої,
Де квітучим бузком простягається лагідна синь.
Ти п’янким поцілунком мої спраглі вуста напоїв,
Зазирнувши у морок душі потаємних глибин.
Мов сполохана птаха, б’ється серце в полоні грудей.
Я в колиску долоней твоїх свою долю кладу.
Ти для мене найкращий із кількох міліардів людей.
Ти - той вогник яскравий, що світить мені крізь пітьму.
Мов барвистий метелик, знову лину до світла й тепла,
До обіймів твоїх, що так ніжно дарують любов.
Та хоч крильця у мене і тремтять як пелюстки троянд,
Я коханням натхненна все летітему знов і знов.