***

Моєму онучку

           *    *    *

Заплакав би, та стидко пред онуком.
Такий чарівний в світлі оченят!
Мов у кватирку Бог до нас постукав...
Що аж шибки по вулиці бринять.

І плакав би від радості я серцем;
Коли ще стрінусь з янголом в житті?
А він, мов промінь сонячний, як скерцо...         
Та сльози, наче сіль мої, круті!

А я товчусь навколо, як незграба,
Боюсь на тінь малечу наступить.
А, не соромлячись, рядочком плаче баба!..
Вона майстриня слізоньки копить.

А чи трубу у ній якусь прорвало,
А чи пробило в серці джерело',
Мов росами онука умивала,
Й говорить, що від радості зело!

А я дивлюсь й у серці лиш лоскоче.
Здається дощ накрапує з небес...
Неначе Бог усім сказати хоче:
Христос Воскрес! Христос Воскрес!
Христос Воскрес!

20.09.2017р.

В.Масагор.