Ти будеш там, де вже мене нема,
Де скрипки порвані назавжди струни...
Ти не дивуй, що буде там зима
І лід на душу, як тупик, насуне...
Неначе сто важливих довгих літ
Вогнем здійнялися... Невже прокляття?..
Продався дідькові, мабуть, цей світ, -
Лише гигикає в цундравих шматтях!..
Втікала звідти, мовби песеня,
Шукаючи, бодай на мить, притулок,
Хоч клаптик сонця... віри в хворих днях,
Любові щирої палкий цілунок...
Даремні мрії... Сиплеться зола
з моїх небес, не признаних тобою...
Моя зима така... холодна мла,
Плюндрує душу вічною журбою...
Ти будеш там, де вже не буду я,
Де інший хтось тобі простягне руку...
Спізнілим... зайвим буде каяття
в душі... весняним першим цвітом... звуком...
(22.03.2018)
Картина Сhristian Schloe.