Про нові початки (Ліна Костенко, https://24tv.ua/ru/ukraina_tag1119)
Ще вчора була я висока, як вежа.
Здається, ще трохи – дістану зеніт.
І раптом, як вибух, – обвал і пожежа.
Розтрощений камінь – уже не граніт.
Руйновище віри, і розпач, і розпач!
Під попелом смутку похований шлях.
Зажурені друзі сахнулися врозтіч.
Посіяне слово не сходить в полях.
На те й погорільці, – будуємо хатку.
Над хаткою небо. А знов голубе.
Найвище уміння – почати спочатку
життя, розуміння, дорогу, себе.
О НОВЫХ НАЧАЛАХ (вольный перевод П.Голубкова)
Вчера лишь была я, как башня, высокой.
Казалось, вот-вот – и достану зенит.
И вдруг, словно взрыв, - и пожар, и осколки.
Раздробленный камень - уже не гранит.
И веры останки, отчаянье, жалость!
И пеплом печали засыпанный шлях.
В испуге друзья, кто куда, разбежались.
И слово не всходит в палёных полях.
На то погорельцы, - строй дом где попало.
Над домиком небо. Вновь даль голуба.
Умение свыше - начать всё сначала:
Житьё, пониманье, дорогу, себя.