Посвящається пам"яті друга Сарандачева В.В.
Історичні байки вченого персидського кота на ім"я Ага про похід запорожців на Кафу і Трапезунд у союзі з Персією у 1616 році.
частина 1. Байки
Знов повсідались посіпаки,
На тині міста не знайти.
Хто порахує мої шрами
Що ниють кожної весни
Тому дарунок від старшини:
Позачергово клуню мить!
Куди гайнули швидше вітра?
То я шуткую,не летіть.
-Тоді нам байки розкажіть!
Та добре-добре вже,сідайте,
Бачу ви добрі козаки.
Чека макітра на лапшину?
Який куліш? Проковтуй слину,
Зараз по вухам піде гість.
-А де останній раз були?
Путі козачі най безкраї,
Тому й всміхаються зірки.
Вони у край рідний звели-
Шах Персії зчув нашу славу
Та найняв хлопців до війни.
Не скиглив як той польский скнара,
Посли привезли два вози.
-Ой брешеш діду! -От йолопе,
Коштовну шаблю бачиш - ні?
Арабська стрічка немов квіти:
Хоробрість леза-честь душі.
Цитую тим хто кліпа оком!
Поважна більшість бійки хоче
Тому вікторії вони
Досягнуть як очі зірки:
Щоночі бачиш- зась дістати.
Ой впала,де ж її шукати?
Дарують мрії лиш книжки!
Ченці поважні їх писали,
Їм завдяки маєм скарби!
Повідрубати руки треба
Хто рве книжки - в нужник потреба.
Геть розум схибив в будяки!
частина 2. Січ дрімає
От коли взимку Січ дрімає,
То своє діло зима знає
То зареве наче ведмідь
Або затужить млосно-тоскно,
У двері грюкне буревій
Або зав"южить завірюха.
Так занесе-що сніг стіной.
Відкрити хочеш? Зась,чекайте-
Заперті навщерть,вий-не вий,
Не зможеш вийти якщо на двір.
Терпи козаче як усі.
Тому старшина в вільний час
Козаків к іграм напривчала,
Бо це як вип"ють - гай гуде:
Йдуть обирати отамана!
Щоб мозок тренувати вчасно
Голота ріжеться в карти,
А дехто кмітливіший-в нарди,
Зі степу гра на Січ прийшла,
А пушкарі-ті в доміно,
То чумакам велика шана,
Чи то з Італії ця гра,
Чи може в Польщі панувала?
При бунчуках-ті в шахи грають,
Це настанова Сагайдака.
Сидять з насупленим чолом,
Геть оселедець відкидають
Та вуса крутять:-Ось воно!
Сам Сагайдачний та Сірко
У шахи полюбляли грати.
При всіх дворах де не бував
Гру в шахи дуже шанували.
Вже темрява сягає в очі,
Чи смолоскипи чадять так
Шо пішаки сунуть фалангой,
А білий кінь в куті закляк!
Де вежі ділись? Де підмога?
Кажи-но швидше Ділярам!
Та янгол мовив:прокидайся
Та йди сугроби відкидай.
частина 3 Шагін-Гірей
Мабуть примхлива жінка-Доля:
Колись вона мене звела
У поєдинку у двобої-
На шаблях бивсь зі мной мурза.
Татарин мав шляхетний вигляд,
Був спритний,різкий,мав удар,
Але помітив його вади
Та вибив шаблю і- аман!
-Мабуть один нас матрак-джі
Навчив: Атака-це натхнення!
Пошуткував тоді мурзі,
А він аж йойкнув спересердя:
-Чекай,ти знаєш Пехлеві?
Нестримний вчитель Пехлеві
Мав хист навчання
Та більше полюбляв шахи,
Присвячуючи всі вечори
Щоб шахові вивчать трактати,
За шахівницей розбирав
Складні мансуби та задачі.
-То зараз він в Бахчисараї
Де хан тамтешній теж шахіст
Усіх розумників збирає.
Віддав йому я ятагана
І з Богом в серці відпустив;
Відтоді стали ми друзяки,
Писали деколи листи.
Ось пише:Приїзжай скоріше!
Сам Руї Лопес приїздить,
А там де він завжди турнір,
Де призові-скарбничка файна.
Тримай запрошення від хана
Усій старшині,мій привіт!
До Іскри йду:-З Бахчисараю
Листа отримав на турнір!
Гравці славетні зібралися,
Чекають згоди-шліть гінців.
То шахи в торбу?
-Як дам в твою котячу морду!
Ти зглузду з"їхав на шахи?
А ну пішли до Сагайдака,
Ти бач,від хана йому шана?
-Турнір на честь старого хана?-
І Сагайдак аж засіяв:
-Збираємо скоріше хлопців,
Як пішака позвали в гості
То має він прийти Ферзем...
Бахчисарай зустрів дощем
Сльоз славнозвісного фонтана
Де кожна крапля-діамант
Очей палаючих Сераля.
частина 4 Бахчисарай
Мав вибиратися гарем,
Бахчисарай гудів мов вулик
Де бджолами літали слуги
Під зойк стривожений жінок
Та мов джмелі-башібузуки,
Почесна варта,йшов ескорт.
Бо зібралось гравців чимало:
Знайомці,то із почту хана,
А ще посланець від султана
Паша турецьких яничар,
Командувач залоги Кафи
Той що приніс неспокій в Крим,
Бо випнув генуезців з Кафи
І почувавсь немов Ахіл.
Поводивсь зверхньо,наче цапе
Та Сагайдак ступив на п"яти
Да так що той заверещав-
Обидва вихопили шаблі.
Які там чемні балачки
Чи то парі? Погроз змагання!
Та старий хан рішив:-Турнір
Нехай вирішує питання!
Ханський палац майже тріщав,
З"їзжались гості з всього світу,
Бо хан в листах майже волав:
Корону шахову ділити!
Усі зкумекали:пора!
Мабуть гука про допомогу
І відгук колихнув Європу
Під наглядом турнір провести
Бахчисарай зібрав гравців,
Які вбачали світ крізь призму
Чарівних шахових клітин.
Навала турків згуртувала
Навіть запеклих ворогів
Та кримський хан жадав гарантій,
Мабуть Аллах його журив!
Тож прибули посли всілякі:
Абат з ченцями-то від папи,
Від Персії-візир та каді,
Араби,ті як ми вояки
Та деякі світські князі,
Всі хто майстерно грає в шахи
Всіх хан гостинно пригласив.
частина 5 Східна красуня
Чому Сераль занудьгував?
Бо з віком хан не ловить гав,
А тут прогавив цілу Кафу!
То хан розваги забажав-
Турнір провести у Сералі.
Зайшов до зали й обомлів:
Немов зірки зійшли,палають
Чарівні погляди красунь,
Едем думок моїх розтанув.
Так я не лицар їх чекань,
Толмач купців що з перевозу,
Моє прохання заспівать
Їх здивувало:-Прошу,прошу!
Пекельна жага до розваг:
Гарем з нудьги-чекання спрага!
Які там шахи,прошу Вас,
Всім майстрам опери вітання!
Співав про Лейлі і Меджнун,
Вамік з Азру та про Бехрама,
Декламувати став Хайяма,
Та чую спис в попереку:
-Ти той,співак не забувайся!
Як я про евнухів забув
Та крила за собою зчув-
Всю ніч Пегас від шпор жахався!
Аплодував тоді Сераль,
А більш усіх східна красуня.
Чому на неї оком впав?
Вгадав!Красуня - персіянка!
Одна з жінок старого хана-
Благоухання,Шамама!
Від нещодавна тут вона,
Дарунок Персії для хана-
Гнучка,весела та струнка
Стала причиною розбрата.
Султан турецький шаленів
І перша кара його- Кафа!
Саме вона сяйнув очима
Та хусткою сховав красу
Бажання хана підхопила:
Веди-но спів для Сонця-хана
Щоб ніжки танцювать пішли.
І гаряче прошепотіла:
-Хан повелів вести полки!
Чи то примарилось мені?
Бо сміх красуні геть затьмарив,
Десь серед янголів думки:
Де мій килим-крила птаха?
Хай несе мене туди,
Де красуня чорноока
Глечик винесе води,
Прохолодної до жаги-
Вгамувати хочу спрагу,
Розум геть знесли птахи!
Приведу думки до тями,
Смакуватиму ковтки.
В її очі як дивлюся-
Пішки в Персію верта!
Світ зірок-східна красуня
Посміхнулась Шамама!
Звабливо ховає очі
Розум геть кудись тіка!
Як піду за край далекий
В зачаровані краї
То знайду у подарунок
Скатертину-хліб да сіль,
Розгорну,а в ній аж повно:
Огірків та куліша,
Ковбаса смачна у кільцях
Та великий шмат сальця
І цибулька біля нього,
В казані парує борщ...
Смакота! Ковтаю слину,
Гептом смачна скатертина,-
Млосно пахне часничок,
Діжка меду.- Дайте сьорбну!
Ковть по вусам вже тече!
На звитяги най кордони,
Чую гедзь мене несе.
От вкраду східну красуню,
Килим-крила розгорну,
Друже вітер гей в дорогу
На Украйну я лечу!
Заспіваю соловейком
Файну пісню навкруги,
Хай полине спів повсюди
Де всміхаються зірки!
Цур на Вас і на ваш регіт.
Де ті клятії киї?
Зараз відшмагаю стільки
Що відхрестяться батьки.
частина 6 Крим палає
Недарма назустріч дощ
Мабуть зверхи Кліо бачить
Хан до гурій у Едем
Вирушив- і всім: Пробачте!
А кому за це подяка?
Гра велика почалася!
Чого тільки не було:
Захист впертий,кут облоги,
Блискавичні перемоги,
Та поразки. На кіоті
Запалали вже свічки .
Рішучі наступи до смерті
Бої на виснаження,вкрай
Так захищали короля.
Фалангі пішаків тріщали
Коли кіннота в наступ йшла.
Та панувала полем певно
Чарівна панночка Ферзя!
Галантність воїнів така:
Що все вирішує вона
На браннім полі- Королева!
-То певно жінка із Гарема?
Прокинувся? Рахуй зірки!
частина 7. Кафа
Так от дукати достеменно!
А хто казав-турнір рішив?
Така вже склалась доля Кафи
Що всі зчепились за неї.
Та ми не блукали степами
Шагін-Гірей ногаїв дав,
Похапцем йшли,бо геть спішили,
Паша підмогою лякав.
І ось полки під мури стали.
Весняна ніч-хочу співать!
Кажіть у когось були плани,
Бо варта вже пароль пита?
Як Сагайдак,став- необачний,
Мов скеля впала-на хвоста!
Почула мабуть уся Кафа-
Таки не чемна моя лайка:
-Що яничарів не впізнав?...
Вулкани так не вибухають,
Прокльони -лавою ріка
За мить сторожа відкривала...
А моє серце калатало,
Як я тоді репетував!
Тож хлинули немов скажені,
Раптовий наступ все рішив,
Залога держить цитаделю,
Іскра наказує:-По хмиз!
Та збіглась вся міська чеснота
Просити місто не чіпать!
Тоді покажуть хід таємний,
В арменів з гендлярства талант.
Пообіцяли-завжди раді,
Блукали потім манівцями
Та вивів оборонцям в тил.
Цього вони не дожидали
Та в коло стали вояки.
Пручались довго-не здавались
Та задарма,всі полягли.
Черкеси,мабуть.
Хоробрі були вояки!
Трощити Кафу часу мало
Та передмістя запалало:
Ногаї різали татар,
Козаки бранців визволяли,
Військове щастя добували.
Де Сагайдачний там і я:
-Що беньки виставив Ага?
Нам треба нищить цитаделю
Та міську браму,не гай час!
Все вирувало-гвалт,пожежа
Та вибух гори струсанув
Один,другий,то я старався!
Де ті ногаї? Навтьоки!
Шагін-Гірей похмурий ходить,
Поміж братами розбрат став.
Уважно перси все рахують-
За шахівницею йде гра!
За пішаками втрата вежі,
Султан найняв кримських татар,
Галери криють з моря гирло,
Ловити байдаки спішать.
В глибоких думках Сагайдак:
Дукати персів-тяжка ноша!
Обози,здобич та кіннота
Обов"язково це на Січ.
Найголовніше-друга вежа?
Синоп,Батум чи Трапезунд?
Поміркувати добре треба:
Синоп-найближчий: порт та флот,
Батум в куті,ключ Закавказзя.
Для персів краще Трапезунд.
Там перехрестя караванів,
Кубло зміїне тилове,
Там амуніція,знаряддя.
Там друга вежа,пливемо!
частина 8. Трапезунд
Гойдає море флот козацький.
-Щира подяка пан Нептун!
За крам затоплений у Кафі
Боржник по самий Трапезунд!
Жуєм табак під сповідь бранців
Коли в вітрила вітерець,
Як заморився то веслуєм
Невтомні хвилі навкруги,
Кому солоне не до смаку
Віддячують поза борти.
Я як завжди-вперед дивлюся,
Сиджу у бочці на щоглі.
Вчепився- вже не відірвати.
То невже всі йдемо від мавпи?
Та зась Вам,тільки не коти.
Ми-лицарі у шкірі тигра,
Думками- мрійники-леви...
Та Сагайдак вже грізно свиснув.
Ой,не побачив я пташки!
З"явились чайки,потім обрій
В легеньких пуп"янках хмарок.
Дозорна яхта б"є на сполох.
Спроба без вітру утекти?
Ми женемось-веде до рейду
Під ядра грізних батарей.
Та байдаки малі як цілі,
Веслуємо з останніх сил.
Рибалки прожогом тікають,
Яхту берем на абордаж,
Над містом дим цілком панує,
Зчинився лемент,гвалт,пальба.
Рішучий наступ опрокинув
Загін наляканих вояк,
Що захищали батареї,
Вже каноніри йдуть на кшталт.
Летить кіннота вперейми.
-Шикуйсь! І леза списів стали
Підняв кінноту на диби.
Де залп з мушкетів,всіх благаю?
Бо час у скронях мов застиг.
Бабах!-нехай мені Аллах пробачить-
Його побачив я зверхи.
Та кінь повільно поряд пада,
В очах його луною жах.
-Потреба на хвоста знов стати
Аби макітра не спала!
Немов киї від отамана,
Але мені бринить хвала-
Він врятував!!!
-Не спи Ага,біжи оточуй,
Бо... -Знаю-знаю,копняка!
Беру я курень Стебліївський
Йду туркам відрізати шлях.
Маневр цей вирішив їх долю,
Потреба стала відступать.
Ще довго хлопці реготали,
Як Сагайдак розповідав
Мов я поміж копит тинявся
Шукаючи того - хвоста,
У мокрих штанцях...ха-ха-ха.
-Чи поміняв ти шаровари?
Він врятував моє життя!
Тому мовчу,нехай кепкує.
Тепер за нього я скала!
Щоб не казали все одно:
Фортеця брами зачинила
І кілька штурмів-платня кров,
Захисники змогли відбити.
Шукали гендлярів-нема,
Тому рішили осадити,
Щоб більше шороху зчинити:
Чи каравани вперейми,
Чи з Карсу турків відтягти,
Дукати треба одробити.
Паша місцевий- відчайдух,
Прийшов вести переговори
Побачив шахи таки плут
Та гру завзяту пропонує:
Нащо нам лити в землю кров,
Бо Персія склада угоди.
Тому поставили на кон
Часть здобичі що захопили,
Бо все одно потрібен час
Полагодити судна цілі,
Хай ліпше перемир"я суд,
Тож стали табором за містом.
Як шах з султаном теревенить,
То наша доля-в шахи гра!
частина 9.Рожева хвиля
По ранку їдемо кіньми
Понад садами,прохолода.
Аж чуємо тривоги крик-
Жіночий лемент скроні трога!
Коней прискорили-мчимо,
Гайдуки бачу вже без тями,
Розбійний напад на обоз
Що супроводжував дві пані.
Вже почало плаття тріщати
Під дикий регіт блазнів долі,
Як посмішка - гримаса болі:
Козачі піки-мовчуни
Останні зойки супроводять
До лазні де смола кипить
Та чорт рогатий колом бродить.
Супротив кволий розбишак,
Хитріші-ноги вовка щастя
Та наша здобич-переляк
Красунь оголених нещастя.
Бо з одягу-мій погляд чемний
І тут я чую,мабуть зверхи:
-Що бельки виставив-ховай!
Побачив,хай вже,долі примха.
Мов кішка спритна та калфа
До розуму привела пані:
-До замку треба варта нам!
Відмовитись було не чемно.
Пішла-пішла,платтям веде,
Аж в мене хутро дибом стало!
Така собі та щось в ній є,
Щось зачепило-серце тягне.
Як зиркнула очима,справді
Ядро з гармати не страшне!
Та ні! Так батарея б"є наспровді.
Немов мигдалини вуглі
Ті очі звали щоночі
Палаючи під дим кальяна...
Який там ладан?
То був солодкий дим граната
Під суміш динь та кавунів.
Йшла у чадрі вона до ринку,
А бачу - гурії зійшли!
- Як конотопська з шинку Настя?
Та цур тобі- Шахерезада!
Рожева хвиля той чадри
На небо розум мій зносила,
Де гурій сяючи зірки
В танку палань палахкотіли.
Де кожен рух - бажання час,
Бурхлива мрія.
Забув про шахи,всі думки:
Вона чарівна!
Заполонили,розум змовк,
Пропав навіки.
Лиш серце гулко калата.
Які гамбіти?
Коли полинула весна,
Весняна повінь
Заполонила все вона,
Чарівна сповідь!
Хай соловейко щебета
Про серця пісню,
Де в кожній тіні йде вона!
Бажана,мрію!
Чаруєш вправний чарівник,
Жадав-захоплюй.
Тремтить,вагається? Пала!
Бєгім Лейла шукати розум!
Як був у Пешті княжни пажем
То зваблювати маю стиль:
Спочатку білою трояндой
На підвіконня,як сюрприз!
То купу квітів,так на площі
Під її вікна розкладав.
Поки дрімаючу сторожу
Паша у люті розштовхав
Вона доволі милувалась:
Площа в трояндах! Вір очам...
-Так то була жінка паші?
Ти спиш чи шо? Чи зовсім йолоп?
За нею євнухи як тінь!
То я на кухню ліз спочатку
Та в їжу підсипав стріхнін,
Чи добавляв сливовий сік,
Або поганковий укріп...
От було сміху!!!
Бо через день уся залога
Або хропіла на зірки,
Або чекала на безсоння:
Немов сайгаки в камиші
Летіли від переполоха.
Коли у пузі бродить цнота
Та очі лізуть,ой десь ген,
Спостерегати насолода!
-Турнірні хитрощі чи шо?
-Ні-ні,не вір,сама чеснота!
Сидим за дошкою з пашой,
Гравець завзятий,
А за плечима став мулла,
Шепоче вказки.
Рішучий наступ-захист де?
Кива на п"яти,
Благає осторонь король:
Де коні кляті?
Фіаско! Чую леза міць,
Блиск ятаганів.
Паша вдоволений сидить
Та вуса тягне.
Без варіантів - всі пішли,
Нема надії!
Щож запорожцю повертай
Коштовні мрії!
Мов тучі брова звів,мовчу.
Що бачу: Хвилю!
Рожеву хвилю що несе
Мені надію!
Та голос янгола зверхи
Дзвенить пророцьки:
Пожертвуй рухи,все віддай.
Ти - вояк моцний!
Як я забув про Ділярам?
Лейла всіх краще!
Пішов у наступ-все віддав
За крок від мату
І перемога!- з під чадри
Дарунок сяйвом!
Що я відчув! То де я був:
Мабуть під кайфом!
Паша з муллою:Щось не так!
Ендшпіль від бога!
Вивчай мансуби Ділярам
Та йди небога...
Тоді я панував кажу,
Місцеві діалекти знаю.
Під бунчуком собі лежу,
У канцелярії приймаю,
Зараз трясуся на арбі
Та віслюками поганяю.
Це ж не ковтати в спеку пил,
А ще затягувати пісню...
Колись мене гінці везли,
Тепер я їм пишу накази.
Від шаха тупаю ногой:
Хто має з шахом сперечатись?
-Ага шановний поможи!
А я хвостом шелесть,махаю:
Які там справи? Зайнятий
Або як лицар- в мріях тану.
Поки не скаже наказний,
То вусом ворухнуть не маю!
частина 10. Персія
До шаха прибули завчасно
І внесок свій в битву внесли,
Хоч хлопці виснажені були
Та клопіт туркам завдали:
Шмагали шаблями піхоту,
У фланг кінноту забрали
Та й опрокинули -сікли,
Від крові геть були зп"янілі
Та зурни кличуть відійти,
Бо виручати конче треба
Вже вкрай оточений гулям.
Шалений наступ яничар
Мов хвиля мав їх розчинити,
То стрімко краяли тили,
Де в паніці гасали очі-
Волає зляканий паша,
Втікали наосліп обози,
У наступ вирушив нізам-
Відбірна шахова кіннота.
Турки здивовані:-Якші,
Ми пошукаємо обоза!-
Та й дременули навтьоки.
Таки славетна перемога
Та радість горечку співа.
В ній полягли,бились левами,
Мої молодшії брати,
Хоробрі красені-гулями.
Негода підкосила мати,
Тендітну пані при дворі,
Так-так -за батьком на зірки.
Отак Вітчизна зле зустріла,
Подяка долі за роки
Поневіряння у пітьмі?
Не сила бачити зірки
Де в кожній посивіла мати!
Луна у хмарах сповіда,
Зараз вони її обранці.
Як не прохав лишатись хан
Ми на Украйну повертались.
Тож прощавай Персія-мати,
Серце вола-на Січ верта.
Там не побачиш легкодухих,
Усі до бою як стіна,
Тут кожен кожному родина,
Бо мати-ненько Україна,
Рідна земля єднає нас
І серед рівних ти рівня.
Що з прізвиська кепкує кожен-
Як не татарин- той земляк,
А то холера чи ага,
Роки підказують- брехня,не злюся
Бо чую з посмішкою це.
Тому й сміюся,а ще вдоволений хожу:
Без Січі жити вже не зможу.
Тож корінця в степу злагоджу,
Як чорноока ніч запросить
Десь у вишневому садку.