Перевод с укр. стих. Василя Стуса
"Безсонної ночі"
Мысли - как редкие зернышки,
Как по стерне колоски…
Слёзы остями колючими
В очи впиваются мне.
Ночь прошаталась, как пьяница,
Шаря по темным углам…
Как Домовой… так топтался бы
Молча, а всё ж бы ходил…
С ревом, как ведьмы на шабаше,
Рвутся с земли в облака
Лайнеры - тенью над крышами
И по-над Киевом - вдаль…
Окна, ей богу, с решётками,
Койка, одеяло – лежу
Я на подушке взъерошенной…
Словно какой эмигрант.
Что вы там ловите, глупые
Прутики телеантенн?
Как ты устами палеными
Дышишь, прямой дымоход?
Дымом, разбавленным воздухом,
Разум креплённый кипит!
Душно... Всю ночь желтоглазые
Спать не дают фонари...
оригинал
Безсонної ночі
Думи визбираю, мов зерня,
Ніби стернями колоски.
Колять сльози. Колючі сльози.
Остюками — в очах.
Ніч протовпиться, як п’яниця,
по кімнаті, по стінах шастає.
І мовчить, і мовчить. Домовий
так ходив би. Мовчав би.
За вікном гуркотять літаки,
ніби відьми — на шабаш.
Понад дахами,
понад затихлими,
понад притахлим Києвом — гуркотять.
Емігрантом. Їй-богу. Ліжко.
І на ковдрі — од вікон — ґрати.
І подушка моя скуйовджена,
і скуйовджена голова.
Що ви ловите, телевізорні
Збожеволілі антени — погорільці?
Що ви ловите — запалим ротом —
комини почорнілі?
Вам повітря забракло? Диму?
Розум спертий, як спирт, горить?
Другу ніч уже, другу — не спиться.
Жовкнуть у вікні ліхтарі.