Зимою тягне з двору
через відчинене вікно,
лиш двоє нас в цю пору
в кімнаті, ніби на панно.
Замерзло все навколо,
проте не холодно тобі:
до себе стомлену і кволу
я пригорнув і обігрів.
В моїх обіймах Сонце,
що світить лиш тобі одній,
бо з сотень незнайомців
ми двоє вийшли на двобій.
І хто тут переможе
сказати важко, але все ж
розтане з криги огорожа,
коли в обіймах ти заснеш.