Серцем чекаю
легкого торкання
білих метеликів
снігу вночі.
Згадку плекаю,
мов мрію останню.
Відгук мелодії
чуєш? – Мовчи!
Вдвох ми із нею –
і ти не підслухуй:
різні бентежать
мелодії нас...
У Гіменея
не вистачить духу
той, найщасливіший
скривдити час!
Вірю: не нас
поєднає сьогодні:
ти є тутешній,
а я вже не та...
Ти – не заброда,
а я – загородня.
День вже минає...
А з ним і літа.
Перевод Веры Бондаренко
Сердцем желаю
нежных касаний
бабочек белых
снега в ночи.
Думы лелею,
мечту окрыляю.
Отклик мелодии
Слышишь ? – Молчи!
Мы с нею вместе
без третьего слуха:
разные ма'нят
мелодии нас…
И Гименея
не хватит пусть духа:
самый счастливый
не сглазит он час!
Верю: не нас
обвенчает сегодня:
ты ведь тут здешний,
а я уж не та…
Ты – не заблудший,
не иногородний...
День пробегает.
А с ним и года.