Ми з тобою горлиця і сокіл,
Бавимось любовю, як малі,
Покохались в далині високій,
Живемо, як люди на землі.
Поміж нами ніби шрами роки
Ми були в минулому чужі,
Та сумні, не вивчили уроки,
А кохання хочеться душі.
Ми з тобою, горлиця і сокіл,
Пташенята виросли давно,
У зажурі живемо глибокій,
А самотність стукає в вікно.
Сокола у гості погукала,
Поки не настала, ще зима,
Покохала, вірно покохала
І йому сподобалась сама.
Ми з тобою, горлиця і сокіл,
Як те кажуть, люди не святі,
А любов не подарує спокій,
Різне може трапитись в житті
Прилітає він до мене в гості,
Зігріває серденько моє,
У обох немає в серці злості,
Жити разом доля не дає.