вона була моєю особистою віолончеллю,
ловила кожен подих, м‘кий звук.
я не забуду ту стару оселю
ту білу постіль, та наш кожен рух.
її волосся, що стежки лишало
на моїй шкірі вказуючи шлях.
гарячі сліди жару, що зітхали
лишили опіки кохання на серцях.
я була піаністом, вона - фортепіано,
не вастачає нот й мало ладу.
її фарфорна шкіра робить п‘яно,
я вигадаю нові ноти, віднайду.
вигини тіла пам’ятаю явно,
дай полотно, відтворю як було.
дим цигарок я згадую уявно,
у будь-якій хвилині опишу його.
торкалась твоїх губ і відчувала,
як серце б‘ється мов птаха в капкані.
трималась твоїх ніжних рук і знала,
вони мене ніколи не обманять.
з ночі у ранок
ніяких рамок
лише свобода
ти - мій сніданок.
12.03.18;02:38