А як прийде весна, повернуться лелеки,
Принесуть у оселі рум`яних діток,
Я почую весну, що приходить здалека –
В квітнику насаджу і насію квіток!
Будуть в мене цвісти гіацинти і м’ята,
Матіола духмяна, іриси й бузок,
Ще любисток зелений – кохайтесь дівчата!
Білі ліліі ніжні, мов пташки з казок!
Маргаритки, фіалки, чудові левкої,
Будуть радісно в очі дивитись мені!
І, повірте, тоді від картини такої,
Веселіше співатися буде весні!
Бо ті квіти – на радість усім - не для смутку!
На ромашці любов наворожу для нас!
А щоб ти не забув – приколю незабудку,
Там, де серденько б`ється – хай буде весь час!
Так, не пишна троянда, не панна-лілея,
А лише незабудка, маленька ота,
Хай вона, ця тендітна і ніжная фея,
Нагадає тобі, що ми доля одна!!
Перевод Иосифа Бобровицкого:
А как придёт весна,и аисты вернутся,
И деток нам домой румяных принесут,
Почувствовав весну, семян насыплю в блюдце -
Посею я цветы, пусть пахнут и цветут!
Душистые цветы: и гиацинт, и мята,
И матиолы дух, кудрявая сирень,
Любистика листок - влюблялись чтоб девчата,
Ряд белых лилий там, где высится плетень.
Фиалка и левкой и пёстрые барвинки
Порадуют меня, взглянувши в очи мне,
Поверьте,что тогда от той цветной картинки
Петь песни веселей захочется весне!
Поскольку те цветы для радости и шутки!
С ромашки я любовь накликаю на нас!
Я приколю туда, где сердце, незабудки,
Чтоб ты не забывал, а помнил каждый час!
Ни роза,ни левкой, ни лилия, лелея,
А незабудка лишь, что хрупка и слаба,
Так пусть она тогда нежнейшая, как фея,
Напомнит, что одна у нас с тобой судьба!!