Ми всі, не ангели!
Ми всі, не ангели і зовсім не святії,
Несемо свій хрест до справжньої мети.
І ті наші наміри, сподівання, мрії,
Лиш для одного, щоб щастя нам знайти.
Чомусь забули всі ми про своє коріння,
Без нього не можуть вирости плоди.
А чи стане плодючим і наше насіння,
Коли не буде живильної води?
Наша матінка – Земля, від нас і страждає,
Погляньте всюди, скрізь, лише смітники.
Скажете мені і в інших таке буває,
Гляньте в Європу, там кругом квітники.
Ліси красиві наші – легені Планети,
Падають, гниють, без доброї руки.
А ми тільки охаємо, як ті поети,
На ліси злетілися хижі круки.
Та й наші люди, ніби зовсім, подуріли,
Погнались нині за золотим божком.
Деякі спритники вже і руки нагріли,
Ведуть країну в нікуди, з ватажком.
То ж схаменутися час! Я прошу вас, люди!
Згадайте, що ми всі, лише на добро.
Якщо так далі буде, нас чекає всюди,
Без води цілющої, пусте відро.
Ми всі, не ангели…
07:05.07.03.2018.