Ти з'явився в моєму житті,
коли я вже у відчай впадала,
і доба за добою до тебе
я по троху тихенько звикала.
Ти для мене, як сонячний промінь,
засвітивши у темряві ночі,
нагадав, що існує надія,
яка має блакитнії очі.
Та, нажаль, ти далеко від мене.
І коли там тихенько сумуєш,
то підтримати можу лиш словом,
але ж слова того не відчуєш..
Якби поруч була б - обійняла,
пригорнула б до себе, збагнула
скільки болю в душі і на серці
я своїм би серденьком відчула.
І собі би велику частину
того болю і суму забрала,
а натомість лиш радість і щастя
я тобі б за те горе віддала.
Та з тобою ми дуже далеко,
і, нажаль, мене поруч немає,
тому, сонечко, більше всміхайся,
наче серденько болю не знає!!
20.11.2012, Человек Бесконечности
For Святослав (Lord Prihvatka)