Ти про любов мені не говорив,
Соромився дивитись, навіть, в очі….
Ім`я моє у серці лиш носив –
Боявся, що словами все зурочиш.
Приніс букет духмяного бузку –
У зірочок аж щічки розпашіли!
І захлинався соловей в садку,
А ти мовчав...чи серденько щеміло?
Ти схуд і зблід, був, наче сам не свій,
А я давно уже – дружина й мати!
Ти жив один… так рано посивів.
Не знала я, що можна так кохати…
Перевод Иосифа Бобровицкого:
Ты о любви со мной не говорил
И даже посмотреть в глаза стеснялся...
На сердце имя ты моё носил -
Словами сглазить ту любовь боялся.
Букет сирени принести посмел,
У звёздочек успели щёчки разгореться!
И соловей, захлёбываясь пел,
А ты молчал...иль защемило сердце?
Ты похудел и даже побледнел,
Я матерью, женою верной стала!
Ты жил один... так рано поседел
Я о любви подобной не слыхала.