Десь далеко гроза починалась,
Чорні хмари по небу плили.
Ми з рідною землею прощались,
Німці нас на чужину вели.
Припев:
Ну а верхи синіли вдалі,
Їм до горя людського байдуже.
Лем, ми рідної вже не побачим землі
Лем, ми вже не повернемось, друже.
Вже не плачуть старенькі мої,
Бо сльозами не вернуть вже сина,
Бо сльозами рідної землі
Переповнені Прут та Тисина.
Припев.
Ну а верхи синіють вдалі,
Їм до горя людського байдуже.
Лем, ми рідної вже не побачим землі
Лем, ми вже не повернемось, друже.
Тій безжальній сталевій рукою
Були вбиті мій брате та я,
Щоб ті синії верхи ніколи
Не почули вже руське ім’я.
Припев.
В Талергофі, на Галицькій Голгофі
Розпинали Русинський народ.
Де ж є очи твої Саваофе?
В чому винен тобі був мій род?
https://www.youtube.com/watch?v=FXWUow67HBQ