...І хтось – десь там, за марою стіни –
взяв проти ночі в руки бас-гітару.
І не боявся викликати чвари
і, врешті, просто налякати сни.
Якісь неясні звуки – просто бас.
Забуте відчуття налаштування.
Не пригадаю, я коли востаннє
брав бас до рук, аби створити джаз.
І потім звуки зникли раптом, враз, –
я навіть пожалів, що все так скоро...
Хай грав би – бас-гітарам я не ворог.
Він – юний... Розумію... Без образ...