Хмара удавала з себе райдугу –
бавилась у фарби і вогні.
І була настільки хмара радісна -
залюбки сподобалась мені.
Я напевне хмарі теж сподобався –
усміхався, навіть підморгнув.
Був за мить готовий засоромитись,
мов у хмарі упізнав весну.
Ми із нею майже вже домовились,
майже зустріч спланували знов...
Але вітер зруйнував безсовісно
нашу – майже райдужну – любов...
----------------------------------------------------