Кожен ельф агатовий має власний сад,
Але там зростають не дерева й не квітки:
Кришталеві друзи – замість лілій чи троянд,
Стебла турмалінів та топазів пелюстки.
В тім саду немає ні жасминових кущів,
Ні галяв конвалій, ні струнких ялин.
Ліс із сталагнатів – ніби диво з див.
Лагідне озерце – світлий сапфірин.
Майже не мінливий, вічно чарівний –
Сад, де квітнуть разом осінь і весна,
Де пилок кальциту ніжно-сніговий
В розпалі опалів вогняних луна,
Де яскраво-літній азурмалахіт
- то червневих ірисів синьопташий міт,
Де осіннім полум’ям лагідно горить
Сердолік гарячий – чорнобривців квіт.
Аметисту щітка – квіточки бузку.
Кварц рожево-білий – яблуневий дим.
Стиглу горобину – червоно-гірку
Карнеол нагадує кольором своїм.
Кожен ельф агатовий диво це плекав
Незбагненно довгі тисячі століть...
Якщо раз побачити ту мрійливу яв –
Серце віддаси навік за бодай ще мить.
24.02.18