Я все одно його кохаю...
Нехай усе не так, як мало бути.
Нехай я не тримаю його руки,
І відстані між нами не здолати.
.
Нехай в його думках мене немає.
Нехай він не впізнав моє обличчя,
Нехай мені залишився лиш відчай.
І замість вікон - лиш іржаві ґрати.
.
Я все одно бажаю йому щастя!
Всім серцем, усіма думками, віршами...
Нехай і не зі мною, нехай з іншою,
Котра зуміє з нього зняти маску.
.
Він заслуговує на кращу з кращих...
Мені ж немовби зав'язали очі.
Хтось так зненавидів мене й наврочив,
І я сама, у темряві вступила в пастку.
.
Я намагаюсь відпустити, і не думати, й забути.
Хоча не бачити його - так страшно.
Його байдужість - всіх моїх гріхів спокута.
Але я все одно його кохаю й це назавжди.