Як звикнеш до нього то буде велика біда.
До теплих обіймів і поцілунків в шию.
Він буде не першим, ти будеш його слабина.
До поки ранок не лишить тебе надії.
Він буде кращим із всіх твоїх, не твоїх.
Можливо останнім хто займе місце в серці.
Можливо найкращим, якого вважала своїм,
І кожен день почуватимешся як на веселці.
Та згодом вас розмежують кордони дурні,
Чи між країнами, а може кордони в серці.
Він повернеться до своєї сім’ї.
А ти від болю закриєш в душу дверці.
Так навіки ж запам’ятай любов, часто, біль,
Особливо любов без продовження.
Бо Купідон завжди попадає в ціль,
Не дивлячись на місце знаходження.