Зимi на останок

Лика Поо
Оте шалене божевілля,
Яке коханням тихо зву,
Гірке, як приворотне зілля,
Болить мені, та я живу.

Кидає снігом у обличчя
Колюча віхола-зима,
І кличе мене хтось та й кличе...
А хто? - Нікого ж там й нема...

Пірнаю в сині кучугури,
Розгублена і навісна...
Не за горами гуркіт бурі -
І нецілована весна.