Застигли хвилини, години... роки, як граніт.
Життя - брили льоду, яких розтопити несила.
Я вчора під серцем тебе, мій синочку, носила,
та час зупинився, тепер він - твердий моноліт.
ми в ньому застигли, бурштинові мушки малі...
чимало століть будем замкнені в тому полоні...
та якось всесильний Господь нас дістане з землі
і ми оживем у цілющих БатькІвських долонях.