(Ользi Звягiной - Олександр Михалюк)
Це Ольга Звягіна, звичайна жінка.
Дружина, мати, подруга, сестра.
Та є в ній і привабливість барвінка
І почуттів невимушена гра.
Спасіння її вірші у потоці
Брехні й зневіри, ліки від нестям.
Це виверження пристрстних ємоцій
Що проникає в зболені серця.
Любов, кохання, прагнення, надію
Страждання, зраду, ревнощі і біль
Вона майстерно описати вміє,
Так, що й душа шматується навпіл.
Я вражений творінь її розмаєм.
І так прихильність визначу свою:
Можливо, трохи меньше, ніж "кохаю",
Та,певно, значно більше, ніж "люблю".
55!
(Ольге Звягиной к юбилею -
Александр Михалюк)
Тебя судьба нещадно теребила:
Бывало сладким бытие и горьким.
Но выстрадала ты и заслужила
От жизни полноценных две «пятёрки».
Высокий балл терпению и мукам
Ты заработала на фронте личном:
Душа поэта, золотые руки
Основой стали для семьи отличной.
Вторая же «пятёрка» есть за дружбу.
Ты с дружбой рождена, ты дружбой дышишь.
Таких подруг, как ты, искать не нужно –
Нигде достойней всё равно не сыщешь.
Ты, Оленька, - с заглавной буквы Личность,
И потому мне выпить захотелось
За стойкость духа, за твою практичность,
За сверхупорство в достиженьи цели.
Свой курс держи ты, чтобы ни случилось,
И до конца считай себя счастливой.
И две «пятёрки» будут не как милость,
А как оценок высших справедливость.
05. 02. 2018.