Іздавна, не рахуючи років,
Люди були по всій Землі
Племенами, общинами, тощо
Але мали громади свої…
Перевагу віддали місцинам,
Де більш менш все було для життя,
Скрізь захищеним і відповідним
До загальних потреб і буття.
Дарувала природа достатньо,
Щоб і вік свій вони прожили.
Тож займатися полюванням
І збиранням та сховом могли.
Далі вже, як нагальні потреби
Непомірно почали зростать,
Землеробство скотарство та інше
Собі в поміч рішили додать.
Розвивалися різні культури
І мистецтво та все ремесло
А на те, що не мали як знати,
Релігійний тут культ додало
І воно як на то, було б добре,
Тож живіть і не знайте біди.
Але все те, чогось, вже замало,
Треба йти десь…не знає куди.
А поглянь, у сусіда ще краще,
То хотілось би все це віднять.
Щоб оту непомірну потребу
У собі лише, ще вгамувать.
Та можливо воно вже і зайве,
Навіть радість затьмариться вся.
І куди приведе невідомо…
Бо не кращого буде кінця.
Тож в житті треба все небагато,
Лиш достаток в відмірений вік
І нащадки були також вдячні,
Що ти був на Землі з року в рік.