Весна.Трава зазеленіла на лугах,
Над ставом верби похилились.
Але чомусь свій зір Ви відвели-
Чому ж Ви,мамо,зажурились?
Мабуть згадали юність Ви свою,
Яка пройшла, як одна мить.
І стало сумно, сумно на душі,
Тому і серденько болить.
Весна Ваша прошла і літечко минуло,
І коси вже не ті, які спадали з пліч.
Та знаю те,що Ви це не забули,
Хоча роки вже ті давно минули.