Голодна публіка кусає лікті -
їм так не вистачає хліба та видовищ,
а в темряві лаштунків безпросвітній
абсурдний клоун жарти дістає зі сховищ.
Мов риба у воді він на арені цирку
приковує до себе погляди півсонні:
одному посміхнеться, на другого гиркне,
свою корону поправляючи картонну.
Радіє натовп...перед ними знову диво -
клоун несе свій хрест, зігнувши спину,
на радість їм гримасу щастя кривить,
ховаючи свій біль під шаром гриму.
Тремтить намет від оплесків та сміху;
не помічають, що сміється разом з ними
король абсурду, отже не минути лиха
тим, хто жбурляв насмішки в нього без упину.
Всім тим, хто залишалися сліпими
і в блазні не побачили душі людської,
приготував він жарт - бездонну домовину,
щоб кожен добре зрозумів, що скоїв.