Відблиском, відгуком, уривком чийогось сну –
Я відчуваю її, відчуваю свою весну:
Зимну і свіжу, пронизливу й невблаганну.
Так відчувають її, відчувають лиш діти весняні.
Сполохом, доторком, зойком, пір’ям з її крила –
Я відчуваю ту, відчуваю, що якось уже була,
Що вже будила від сплячки, живила своїм теплом.
Я відчуваю ту, відчуваю, що мине притьмом
І по собі залишить загублені в хащах вінки.
Я відчуваю, відчуваю на спині крила її доньки.
Теплу й сльотаву, сонячну й зоряну –
Я відчуваю в собі, відчуваю свою весну.
21.02.18