***

Запахло колишнім затертим тим щастям.
Я скажена? Не можу в майбутнє податься!
Вже і хмари сплелися. Пліткують, напевно,
Та я все ж не знайду ніяк цілі без тебе!
І я певнена друзям набридла віршами.
Та не можу інакше, приходиш ночами.
І я вірю, що тінь твоя справжня. «Дурепа!» -
Говорили таке мовчазні зорі неба.
Та я слухать не вмію, можливо, чи як то?
І крокую нахабно на ті самі граблі.
Це логічно виходить, що я мазахістка?
Їм себе і не можу ніяк врешт доїсти…