Так боляче, що ти такий байдужий.
Що день, що ніч - хіба не все одно?
Над нашим почуттям вже ворон кружить,
Та втім, признайся, чи було воно?
Хіба що радість, здивування, ніжність,
Та страх від того: раптом не прийдеш.
Барометр показує на сніжність,
Бо вже не чуєш, не зовеш, не ймеш.
Сьогодні я покличу в гості риму,
І їй про весь свій біль перекажу,
Нехай розвіє цю холодну зиму,
Щоб не дізнався, як я все ж тужу.