Толи волк голодный воет, толи ветер.
Этого в метель не разберёшь.
Непогода каждого поймает в сети.
И тебя, коль поперёк пойдёшь.
И насыплет снега в валенки, за ворот.
Так нащиплет щёки, аж печёт.
Посидим-ка -ка лучше дома в разговоре,
С липовым чайком и калачом.
Распогодится и ветер злой утихнет,
И метель заляжет в дебрях спать.
Вот тогда пойдём и с горки съедем лихо.
Или просто можем погулять.
*Негода ловить в сіті*
Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський
http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=23178
Чи вовк голодний виє, а чи вітер,
Цього у заметіль не розбереш,
Негода ж бо так ловить в свої сіті
Кожного, хто в цей час іде.
У валянки сніг сиплеться й за комір,
Мороз щипає так, що аж пече.
У таку пору слід сидіти вдома,
Липовий пити чай із калачем.
Як розпогодиться і сильний вітер втихне
Та завірюха в хащах ляже спать,
Можна тоді і погуляти вийти
І лижі взяти, з гірки щоб з"їжджать.