***
Цинічні та глухі… вік гавкають на світло…
Країна вільних мрій… їм зовсім не рідня…
Вчорашній карнавал… давно було не видно…
А зараз, таргани… знов лізуть на коня…
***
Нездатні брехуни… все Гетьмана паплюжать…
І пики пацюків… захоплюють екран…
Невже ж козацький рід… отруту цю не здужить…
Терпіти буде гидь… як немічний баран…
***
Вже досить хлопці чвар… війна несе загрозу…
Де розбрат і гризня… там довго не живуть…
Єднаймося, брати… хай слово скаже розум…
Не буде щастя там… де серце сіє лють…
***
Розквітне в перлах мир, чи жах війни? Не знаю…
Хто Матінку мою… від лиха захистить…
Хай змучений народ… здолає хижу зграю…
Щоб променів краса… не згасла ні на мить…
***
Роз’їхались сини… шукати кращу долю…
Тікають до панів… до рабського життя…
А я свій край люблю… широкий степ і волю…
Та що там не кажи… все інше – маячня…