Дмитро Павлычко
Есть женщины, как звезды в небесах, которые сгорают, падая в безбрежность.
Я видел их улыбки на устах, но в сердце ты была – единственная нежность.
Есть женщины – весенние цветы, что корку снежную упорно пробивают.
но незабвенною была лишь ты, хотя другие многим удивляют.
Есть женщины – осенняя листва,
летящая за ветром, в неизвестность.
А я хотел, чтоб ты была моя – моя единственная, светлая надежда.
И вдруг я понял – ты ЛЮБОВЬ моя –
не звездочка, цветок или листочек…
Ты для меня желанна и мила!..
Моя душа другой уже не хочет.
Февраль, 2018г.
Оригінал
Є жінки, немов зірки небесні,
Що згоряють. впавши з висоти.
Я ловив їх усмішки облесні,
Та була у серці тільки ти.
Є жінки немов квітки весняні,
Що шершавий пробивають сніг,
Я стояв над ними в здивуванні,
Та тебе забути я не міг.
Є жінки, немов листки осінні,
Що летять з вітрами в далину.
Я ходив за ними в занімінні,
Та кохав тебе лише одну.
Раптом я збагнув, що ти, кохана,
Не зоря, не квітка, не листок.
Ти для мене мила і жадана,
Найзвичайніша з усіх жінок.
1969р