О.Родін «Stabat Mater» для сопрано, мецо-сопрано
та струнного оркестру (2015), Київський камерний окестр, Б.Пліш,
А.Швачка (меццо-сопрано), А.Родіна (сопрано), В.Іванов (скрипка)
Струни болю – від Землі до Неба…
Хід історій вмочено у кров…
Камінь б’є на будь-яку потребу…
Святістю озвучується роль…
Десь позаду, серед інших – мати…
Жолоби для сліз давно пусті…
Піднімає хрест у Небо натовп…
В білім тілі запеклись дірки…
Полум’я… Шипить, смердить жариння…
Гріється одурений народ…
Серце – під холодним жабуринням…
Скаженіє у прокльонах рот…
Маревом замкнуто очі й вуха…
Мука ниє в буйній голові…
Крила велетенські чорні крука –
В цяточку від снігу та борні…
Мати… Струни стогнуть молитвами…
На камінні – прощені сліди…
Розум… Безпорадність… До нестями…
Син… Хіба що обійме крильми…
Варварство високих технологій…
Дикість скособочених думок…
Мрії визрівають у пологи…
Слабнуть ноги… Крижаніє крок…
Виліплена з каменю подоба…
Спокій… М’якість ліній… Не-життя…
З серця в серце тягнеться розмова…
Мати… Син… Дорога… Забуття…
18.02.2018