Замерзали ми...

Ирина Гордиенко Щукина
Зима не холодна, не зла. Здавалось радіти б життю, а ми замерзали...

З середини кригою вкрились. Застигли...
Застигли у злості своїй, жорстокістю світ
"прикрашаючи"

Хтось злобно кричав, верещав, штовхався. Не знали...

Не знали, що час  промайне і буде нікчемним життя, яке витрачали ми.
.........................................


Захочеться бігти назад. Туди, де жбурлило життя, у зиму ту...

Де холод був тільки лиш привід, щоб виправдати

Свою зачерствілу сутність, жорстокість і марноту

Життя свого... Безпорадного...... Щоб виправити...
.........................................


До поки не пізно, благаю вас, на мить зупиніться, задумайтесь.

Відчуйте дмухання весни, вловіть запах квітів і кави.

І станьте добрішим в душі, і серце зігрійте, розчулюйтесь.

Живіть не заради грошей, - заради любові, забави і доброї справи!