Крок, наступний у пітьмі...
Черга крапок у листі....
Попросила в Татка берці,
щоб ходити по землі.
Біблія , аптечка, джгут-
Капеланський атрибут.
Підніму до Бога серце:
-Святий, Благий,
я ось тут!
Подивись на Україну,
мій коханий,
я благаю!
І ось раптом бачу спину..
Серце обірвалось. Маю...
Задихнулася від крику.....
Бачу материні очі:
-Тебе пестила, дитино,
Не для памороку ночі,
Не для берців мила ніжки
Та весільну сукню шила,
Готувала босоніжки
і намистечко творила.
Серце стисло...
Маю сина і сама
давно вже мати.
Адже знову бачу спину.
Відвернувся....
-Я проклята?
Сльози болю...
-Бог, благаю!
Хочу я тебе почути.
Може чим звинила?
-Каюсь.
Я з Тобою хочу бути!
І тоді відкрились очі ,
знов побачила Його.
Зі спини.
Бо Він обличчям став до ворога мого…