Ми йдемо в храм - у цей куточок неба,
Що на землі стоїть серед добра і зла.
Близьких і рідних тут згадати треба.
Тих, що живі і тих, що вже нема.
Ми йдемо в храм, де Божа благодать,
Де сам Господь невидимо живе.
Свої гріхи приходим сповідать.
Хай страшна мука грішників мине.
Тут сльози каяття, як благодатний струм
Нам заливають душу і обличчя.
І серце рветься від цілющих дум
Про Господа і Його Царство Вічне.
Ми йдемо в храм, де нас чекає Бог,
Де Матір Божа дивиться нам в очі.
Допоможи зробити до блаженства крок
І розіп’ять себе в гріхах жалючих.
Від них нема покою і добра
І лютий змій навколо нас рикає.
Він поглинає душі і тіла,
У вічную загибель він людей штовхає.
Уле ми йдемо в храм. у цей кусочок неба,
Де захистить Господь і Матір Пресвята.
Він забере всіх праведних до себе,
Де вічне щастя й радість неземна.
В молитві ми заламуємо руки,
Прощення просимо за себе й за близьких.
І пісні ангельської в душу ллються звуки,
Від зла вкривають райські пелюстки.
Ми йдемо в храм, щоб поклонитись Тому,
Хто розіп’ятий був за всі гріхи людські.
Хто на землі не мав ні спокою, ні дому.
Молімося Йому і грішні, і святі.
Він чує біль. Він знає наше горе.
Він у дверей стоїть і стукає щомить.
“Впустіть мене!”- до кожного говорить.
І в нашім серці заквітує мир.
Ми йдемо в храм. До Господа ми йдемо,
Долаючи всі сходинки важкі,
Що тягнуться від храму і до неба.
У Вічне Царство приведуть вони.