Прокидався коханий ранок

Миклош Форма
Прокидався коханий ранок,
і тихенько, мов уві сні,
"я з тобою – до днів останніх", –
шепотіла в плече мені.

До смереки тулилась хмара,
наче грішниця – до хреста...
І, здавалося, слів так мало,
а душа уже не пуста...

Хто, крім неба, останні знає...
Не чекаю останніх днів.
У душі голос твій лунає –
це довіку ти у мені...