Занадто щиро!

Валентина Вересоцкая
Жила в очікуванні довго.
І так благала свою долю!
Пошли нам доле  онучатко!
Кохане!Крихітне дитятко!
Настав  довгоочікуваний час
І доля зглянулась на нас.
Десь-десь в куточку причаївся.
І ось нарешті! - Ти з*явився.
Великий став  уже на зріст.
Ти невгамонний!Тобі шість.
Тебе  я ніжно обіймаю.
Люблю мій хлопчику!Кохаю!
Душа і серце затремтіло.
І сльози  радощів по тілу.
Я теж люблю тебе бабуся!
Онук услід лиш посміхнувся.
Ми обнялися з ним так мило!
Все сталося –«Занадто щиро!»
Тобі цей вірш я присв*ятила.
Кохане! Онучатко! Миле!

Лютий 2018р