Ти, що зародилася в піснях
Братніх мов і братніх же народів,
Ти, кому буття відкрили шлях
Мудрії Кирило та Мефодій,
Мово! Ти дзвениш в козацьких думах
І в стрілецьких бойових піснях.
Й Котляревському ми вдячні в душах,
Що тебе направив на цей шлях.
Сковороди науку не забудем,
І Шевченка чудові рядки…
Ми тебе лиш славить завше будем,
Мово, ти – єдина навіки!
Ти розсіяна по всьому світу
По краплинці-крапельці у душах,
Я простелю стежку оксамиту,
Пронесу тебе я через душу.
***
Мова моя українська,
Мова моя калинова!
В тобі – душа країни,
В тобі – моя колискова.
Мати співа над колискою,
В тобі – уся сім’я,
Сльоза кохання виблискує,
В тобі – і смерть, і буття.
В тобі - і спів любові,
В тобі – і сум каяття.
Мову вчимо у школі,
Мову вчимо все життя.
І в серці коли руїна,
І радість якщо навкруги,
В мові – уся країна!
Мова – вона на віки!
***
Мова – душа народу,
В колисковій маминій звучить.
Люди! Їй дайте дорогу!
Серцем відчуйте цю мить!