Ліна Костенко.(нар.1930)Буває мить якогось потрясіння
Бывает миг, подобный потрясенью:
мир, как впервые, видишь пред собой.
Бывает: туча серая, осенняя,
внезапно вспыхнет краской золотой.
Стоишь, как стон, в шатре волшебной сказки.
Душа прозреет космосом очей.
И ветви — в крик, и с лиц спадают маски,
и свет исходит ото всех вещей.
И скромная к эпохе принадлежность
прорежется зарницей голубой.
Прямым провалом памяти — в безбрежность,
где сможешь вспомнить о себе самой.
С украинского 31.01.18.
* * *
Буває мить якогось потрясіння:
побачиш світ, як вперше у житті.
Звичайна хмара, сіра і осіння,
пропише раптом барви золоті.
Стоїш, як стогін, під склепінням казки.
Душа прозріє всесвітом очей.
Кричить гілля. З облич спадають маски.
Зі всього світить суть усіх речей.
І до віків благенька приналежність
переростає в сяйво голубе.
Прямим проломом пам'яті в безмежність
уже аж звідти згадуєш себе.