Зима тривожно б»є себе у груди,
І скаженіє в лютому, рида!
В полях завія вовком сірим блудить,
Та все в замети снігу підкида.
Димить зима… Морозами лякає,
Та силу з кожним днем свою втрача.
Свистить і студить, в розпачі гукає,
І сили вже, мабУть, не вистача.
То лютий місяць сердиться, одначе
Короткий він, хоч холодом пече…
Настане день – затруситься, заплаче,
І сніг водою в вЕсну потече.
І пролісок своїм жовтавим оком
Під сонця промінь землю привіта.
Весну торкне за щічки ненароком
Перша бджола дбайливо-золота…